Те, що робило його особистість по-справжньому унікальною, полягало не лише в музиці. Йозеф Гофманн був людиною, глибоко захопленою технікою та інженерією. Протягом життя він зареєстрував понад 70 патентів, а його винаходи включали такі речі, як — можливо, несподівано — механічні склоочисники для автомобілів, які, за переказами, були натхнені рухом маятника метронома; пневматичні амортизатори; пружини для автомобілів; регульований стілець для піаніста; модифікований механізм клавіш фортепіано — щоб полегшити гру, особливо піаністам із невеликими руками — а також інші покращення інструменту, що підвищували комфорт і якість гри.

Його винахідницька фантазія виходила далеко за межі музичної сфери. Серед ідей були спіральний нагрівач для приготування їжі, пристрої для відновлення акумуляторів, конструкції для моторних човнів, а також різноманітні механічні та технічні рішення, пов’язані з транспортом. Життя Гофманна було спробою поєднати два, здавалося б, протилежні світи: музику — тонку, емоційну, художню — із точним світом техніки та науки. Він сам часто підкреслював, що для нього музика і техніка взаємно підживлюють одна одну. Детальні пошуки кращого механізму інструмента, почуття пропорцій, технічна увага до кожної деталі — це риси, які у фортепіанному мистецтві виливались у виняткову чистоту звучання, а в інженерії — у функціональність та практичність.

У 1924 році Йозеф Гофманн став одним із засновників, а незабаром і першим керівником відділу фортепіано в Curtis Institute of Music у Філадельфії — установі, яку він допомагав формувати протягом багатьох років і з якою був пов’язаний аж до своєї відставки у 1938 році. Він ділився зі своїми студентами як піаністським досвідом, так і широкими знаннями механіки фортепіано, що робило його надзвичайним педагогом, який поєднував художнє відчуття з інженерним розумінням роботи інструмента.

У наступні роки, незважаючи на активне створення музики та технічні експерименти, він рідше виступав на сцені. Проте ніколи не відмовлявся від своєї пристрасті до винаходів і вдосконалення звучання. Навіть після завершення концертної кар’єри він продовжував працювати над системами запису фортепіано, модифікував інструмент і проводив технічні дослідження, прагнучи максимально точно зберегти звук, щоб записи передавали повноту його художнього бачення.

Йозеф Гофманн помер 16 лютого 1957 року в Лос-Анджелесі, залишивши спадщину, яка й сьогодні надихає як приклад людини, здатної безкомпромісно поєднувати мистецький геній з інженерною пристрастю, музичну чутливість із конструкторською точністю. Гофманн довів, що належно розвинений талант може процвітати одразу у багатьох сферах: у мистецтві, у винахідництві та в освіті.

Для сучасних музикознавців, виробників фортепіано та поціновувачів історії технологій постать Йозефа Гофманна є захопливим доказом того, наскільки широко можна розуміти поняття «артист»: не лише як виконавця, а як творця — у повному, креативному сенсі цього слова. Його невпинна допитливість, точність та прагнення до досконалості роблять так, що навіть сьогодні Гофманн залишається символом унікального поєднання музики та техніки.